nounnoun

attainment

досягнення

Something that a person reaches or gets after working hard for it.

Attainment — це іменник, який має такі основні значення:

Досягнення, здобуток — результат зусиль, роботи або розвитку.
The award was a major attainment. — Нагорода стала важливим досягненням.
Досягнення певного рівня, мети або стану — сам процес або факт досягнення чогось.
the attainment of independence — здобуття незалежності.
Рівень освіти або академічних результатів, особливо в офіційній чи статистичній мові.
educational attainment — рівень освіти.

Слово зазвичай підкреслює, що результату було досягнуто завдяки зусиллям, навчанню або наполегливості.

Частина мови: іменник.
Вимова: /əˈteɪnmənt/.
Може бути:
- злічуваним, коли означає окреме досягнення: several attainments — кілька досягнень;
- незлічуваним, коли йдеться про процес або факт досягнення: the attainment of a goal — досягнення мети.
Походить від дієслова — «досягати», «здобувати» — за допомогою суфікса -ment, який утворює іменники зі значенням дії або результату.

— досягнення; найпоширеніший і нейтральніший синонім, часто підкреслює успішний результат.
— значне досягнення або успішно виконане завдання; звучить дещо більш позитивно й особистісно.
— успіх загалом, тоді як attainment частіше означає конкретний досягнутий результат або рівень.
— результат, яким можна пишатися; attainment має більш формальний стиль.
— здобуття або набуття чогось, наприклад знань чи навичок; не обов’язково передбачає складне досягнення.

— невдача, відсутність досягнення бажаного результату.
— втрата; може бути протилежністю до здобуття чогось, але не є прямим антонімом у кожному контексті.
— недосягнення мети або необхідного рівня; формальний антонім.