nounnounadjective

binding

обов’язковий · обов'язковий · палітурка · облямівка

Something that ties or holds things together, such as a cover that keeps the pages of a book in place, or a rule or agreement that must be followed.

Значення

(Прикметник) Обов’язковий, зобов’язуючий
- Те, що має юридичну або формальну силу і підлягає виконанню.
- Приклади контексту: binding contract (обов’язковий договір), binding decision (обов’язкове рішення).
(Іменник) Переплетення, обкладинка (книги)
- Матеріал або спосіб, яким скріплено сторінки книги; також сама обкладинка/переплетення.
(Іменник) Зв’язування, скріплення; те, що зв’язує
- Процес або результат зв’язування/скріплення (ниткою, мотузкою, клеєм тощо).
- Також може означати паста/речовина, що скріплює (у технічних або кулінарних контекстах).
(Іменник, рідше) Прив’язка, зобов’язання; те, що обмежує
- Те, що стримує або накладає обмеження (наприклад, constraints/bindings).

Частини слова (морфеми)

bind — основа/корінь: «зв’язувати, прив’язувати, скріплювати; зобов’язувати».
-ing — суфікс:
- утворює іменник дії/процесу (binding = «зв’язування», «переплетення»),
- або прикметник зі значенням властивості (binding = «обов’язковий»).

Англійські синоніми

Для значення “обов’язковий” (adj.):

mandatory, compulsory, enforceable, obligatory, authoritative

Для значення “переплетення/скріплення” (n.):

bookbinding (для книжок), cover, fastening, tie, bond, attachment

Англійські антоніми

Для “обов’язковий” (adj.):

nonbinding, optional, unenforceable, voluntary

(Для значень “переплетення/скріплення” чіткий антонім залежить від контексту, часто вживають протилежні дії на кшталт release, unfastening, separation.)