nounnoun

ethos

етос

Визначення та значення

Ethos — іменник, що означає характерну систему цінностей, переконань, моральних принципів і настроїв, які визначають певну людину, групу, організацію або суспільство.

Основні значення:

Дух і культура групи чи організації — сукупність ідей, правил і ставлень, які формують її особливий характер.
The company’s ethos is based on creativity and cooperation. — Дух компанії ґрунтується на творчості та співпраці.
Особистий моральний характер або система переконань — принципи, якими людина керується у своїх діях.
Риторичне значення — довіра до промовця, що виникає завдяки його авторитету, моральності та компетентності. У риториці це один із трьох способів переконання поряд із логічними доказами та емоційним впливом.

Граматика та походження

Частина мови: іменник — .
Зазвичай уживається як незлічуваний іменник: the ethos of a community — дух або цінності спільноти.
Множина — або , але в повсякденній мові множину використовують рідко.
Походить від давньогрецького слова ἦθος — «характер», «звичай», «моральний уклад».
Слово пов’язане з — етикою, але ethos описує загальний дух і систему цінностей певної групи чи людини, тоді як ethics — принципи правильного й неправильного поводження.

Синоніми та антоніми

Синоніми

— дух, загальна атмосфера або внутрішній настрій; ширше й менш формальне слово.
— характер або сукупність рис; може стосуватися окремої людини, організації чи суспільства.
— культура, зокрема спільні норми та звичаї; більше наголошує на способі життя й поведінці.
— цінності; конкретніше стосується переконань про те, що є важливим і правильним.
— принципи; підкреслює правила або переконання, якими керуються.
— моральний дух і настрій групи, особливо в умовах труднощів; не охоплює всю систему цінностей так широко, як ethos.