onus

Визначення та значення

Onus — це тягар, обов’язок або відповідальність, покладені на певну особу чи організацію. Слово часто вживається в юридичному та офіційному контексті.

1. Обов’язок або відповідальність щось зробити
   The onus is on the employer to provide a safe workplace.
   — Роботодавець несе відповідальність за забезпечення безпечного робочого місця.

2. Тягар доведення, особливо в судовій справі
   The onus of proof lies with the prosecution.
   — Тягар доведення лежить на стороні обвинувачення.

Граматика та походження

Onus — іменник, зазвичай незлічуваний, хоча граматично може вживатися як злічуваний у формальнішому стилі. Найчастіше використовується в конструкціях:

• the onus is on someone — відповідальність лежить на комусь;
• the onus of proof — тягар доведення;
• to place the onus on someone — покласти відповідальність на когось.

Походить від латинського onus — «тягар», «ноша».

Синоніми та антоніми

• burden ↗ — тягар, обов’язок; більш загальне й частіше слово, тоді як onus має формальніше звучання.
• responsibility ↗ — відповідальність; підкреслює обов’язок виконати певну роль або завдання.
• obligation ↗ — зобов’язання; часто передбачає моральну, юридичну чи договірну необхідність.
• duty ↗ — обов’язок; зазвичай пов’язаний із посадою, моральними нормами або правилами.
• liability ↗ — юридична відповідальність або зобов’язання; має більш вузьке правове значення.

Прямих антонімів немає, але залежно від контексту протилежними за змістом можуть бути:

• exemption ↗ — звільнення від обов’язку;
• relief ↗ — звільнення від тягаря або відповідальності;
• freedom ↗ — відсутність обов’язку чи обмежень.

Поширені фрази та сполучення

• the onus is on someone ↗ — відповідальність лежить на комусь;
• the onus of proof ↗ — тягар доведення;
• to bear the onus ↗ — нести відповідальність;
• to place the onus on someone ↗ — покласти відповідальність на когось;
• to shift the onus ↗ — перенести відповідальність або тягар доведення.