strength

Визначення та значення

Strength — іменник, що означає:

1. Сила, міць — фізична здатність докладати зусиль: сила м’язів, людини чи тварини.
2. Міцність, стійкість — здатність матеріалу або конструкції витримувати навантаження.
3. Сила духу, стійкість — здатність долати труднощі та витримувати тиск.
4. Сильна сторона, перевага — риса або навичка, у якій хтось чи щось має перевагу.
5. Сила, інтенсивність або концентрація — ступінь дії чи насиченості чогось, наприклад напою, ліків або сигналу.
6. Чисельність або потужність — кількість людей у війську чи організації або загальна потужність групи.

Граматика та походження

Зазвичай strength є незлічуваним іменником, коли означає силу чи міцність. У значенні «сильна сторона» він є злічуваним: a strength, strengths.

Слово походить від давньоанглійського strengþu і споріднене з прикметником strong ↗ — «сильний».

Синоніми та антоніми

Синоніми:

• power ↗ — сила або влада; частіше підкреслює здатність впливати чи контролювати.
• force ↗ — сила, що діє на щось; часто стосується фізичного впливу.
• resilience ↗ — стійкість і здатність відновлюватися після труднощів.
• advantage ↗ — перевага; може бути синонімом до strength у значенні сильної сторони.

Антоніми:

• weakness ↗ — слабкість або слабка сторона; найпряміший антонім.
• fragility ↗ — крихкість; протилежність міцності матеріалу чи предмета.

Поширені фрази та словосполучення

• physical strength ↗ — фізична сила.
• inner strength ↗ — внутрішня сила, сила духу.
• build strength ↗ — розвивати силу.
• a source of strength ↗ — джерело сили або підтримки.
• strengths and weaknesses ↗ — сильні та слабкі сторони.
• signal strength ↗ — сила сигналу.