die Berechtigung, -en

Значення українською

Berechtigung означає:

1. Дозвіл / право / повноваження на щось (офіційне або юридично обґрунтоване).
   • eine Berechtigung haben — мати право / мати дозвіл
2. Підстава / обґрунтованість (у значенні “це має сенс, є виправданим”).
   • Das hat seine Berechtigung. — У цьому є підстава / це виправдано.

---

Частини слова (будова)

• berechtigen — “уповноважувати, надавати право”
• суфікс -ung утворює іменник, що позначає результат/стан/дію
  Отже, Berechtigung = “надання права” або “наявність/підстава для права”.

---

Німецькі синоніми

(залежно від контексту)

• Erlaubnis — дозвіл
• Genehmigung — офіційне схвалення/дозвіл
• Befugnis — повноваження
• Recht — право
• Anspruch — право вимоги/претензія (коли йдеться про “мати право на щось”)
• (у значенні “обґрунтованість”) Berechtigtheit, Begründetheit

---

Німецькі антоніми

(якщо доречно в контексті)

• Verbot — заборона
• Unrecht — неправо/несправедливість (протилежне до “Recht”)
• Unberechtigung (рідко вживане), частіше: keine Berechtigung
• (у значенні “необґрунтованість”) Unbegründetheit, Unberechtigkeit (рідше)

---

Типові вживання

• Zugriffsberechtigung — право доступу
• Fahrberechtigung — право/допуск до керування (залежно від системи/правил)
• Berechtigungen erteilen/entziehen — надавати/забирати права (доступи, повноваження)