das Eigentum, ¨-er

Визначення & значення

Eigentum — це власність у юридичному й повсякденному сенсі.

Основні значення:

1. Майно / власність як право: право володіти річчю та розпоряджатися нею (продати, подарувати, здати в оренду тощо).
2. Власність як сукупність речей: майно, що комусь належить (нерухомість, речі, активи).

У сталих виразах:

• Privateigentum — приватна власність.
• Gemeineigentum / öffentliches Eigentum — спільна / державна (публічна) власність.

Граматика & походження слова

• Частина мови: іменник
• Рід: середній — das Eigentum
• Відмінювання: зазвичай незлічуване; множина вживається рідко й переважно в юридичних/спеціальних контекстах (напр., різні форми власності).
• Словотвір: утворене від прикметника eigen («власний, свій») + суфікс -tum, який формує абстрактні поняття/стани (як «-ство»).

Синоніми & антоніми

Синоніми (залежно від контексту):

• Besitz↗ — володіння (часто фактичне, не завжди юридичне право)
• Vermögen↗ — статок, майно, активи
• Hab und Gut↗ — пожитки, все нажите
• Eigentumsrecht↗ — право власності

Антоніми (частково, контекстні):

• Fremdeigentum↗ — чужа власність
• Gemeineigentum↗ / öffentliches Eigentum↗ — спільна/публічна власність (як протиставлення приватній)